Сторінками історії

Дата: 31-03-2017, 09:50

 
 

Сторінками історії

 
 З історії відомо, що після підписання Ризького миру у 1921 році землі Дубровиччини відійшли до Польщі.
У 20-х роках розпочалося будівництво школи в селі Колки, а до кінця 20-х у ній почали навчатися діти. Приміщення, в якому й до цього часу навчаються, називають «польським», бо збудований за Польщі. Площа цієї будівлі 352 м². Першим директором у школі була полячка Шафранкувна. Вчителів було четверо, але вони мінялися. Уроки розпочиналися о 8 годині і тривали до 14 години. Навчання велося польською мовою. Школа була початковою (3 класи), а згодом навчалися до 6 класу. Уроки математики, природознавства, географії, польської мови, історії вели вчителі: Хелена Паздрувна, Ячеслава Ясинська, Хелена Дзядкувна. У класах навчалося до 20 учнів, були також класи-комплекти. Приміщень не хватало, тому навчалися також в оселі Грезенталя Пилипа, який жив недалеко від школи. Другим директором згодом був призначений пан Камінський, завучем була Леокадія Францувна. Дисципліна була строга – за найменші порушення школярів карали фізично. У середу і в суботу до школи приїжджав батюшка Григорій Вечірко і викладав релігію. Найменше уроків було у суботу. Учнів не тільки навчали різним наукам, а й привчали до праці. Колишні учні польської школи й досі знають пісні, вірші, яких їх навчали, добре пам’ятають святкові дні, які шанували і святкували поляки: день народження Пілсудського, день Конституції, день народження Польщі. Функціонувала школа до 1939 року (із спогадів колишніх учнів Годунка Василя Микитовича, Жмури Федора Максимовича, Таборовець Параски Леонтіївни).
Збереглися свідоцтва Годунка Василя Микитовича про навчання та закінчення початкової школи (копії документів додаються).
Із спогадів старожилів відомо, що працювала школа і в 1940 році, але ніяких більше фактів не відомо.
У роки Великої Вітчизняної війни у школі навчання не було. Там у цей час жили німці, які окупували нашу територію. Навколо приміщення школи був насипаний вал (тут знаходилася стоянка фашистів). Саме приміщення за роки війни зазнало пошкоджень.
Після визволення нашого села від фашистів школа відновила роботу. Перший набір учнів до початкової школи був у 1944 році. У 1944-1947 рр. у школу пішли учні 7-9 років – діти війни. Окремі після закінчення початкової школи в Колках пішли навчатися в Дубровицю. Підручників для навчання не хватало – з однієї книжки вчився весь клас. Директорами школи були Степурко Ніна, Ілля Іванович. Згодом школа стала семирічною. До 1950 року керували школою ще два директори, але не довго, бо пішли на службу в армію. У 1950 році директора Антонюка змінив новопризначений директор Кулаковський Сергій Васильович, який приїхав на роботу разом із дружиною Ольгою Григорівною, яка була вчителькою.
Перший випуск учнів Колківської семирічки був у 1952 році (22 випускники)

Сторінками історії

За роки директорування (1950-1954) Сергій Васильович Кулаковський випустив 68 випускників – це люди різних професій – учителі, бухгалтери, шофери, трактористи. А колишній директор Колківської семирічки Сергій Васильович разом зі своєю дружиною проживають зараз на Хмельниччині в селі Лошківці. Починала свою трудову діяльність у Колківській школі в цей час вчителька української мови та літератури Шевчик Ганна Дмитрівна, нині ветеран праці.

Сторінками історії

Учні Колківської семирічної школи (50-і роки)

Сторінками історії

Директора Кулаковського С.В. у 1954 році змінив Бондар Л.Я., а в 1955 році директором школи став Мельник Іван Арсенович.
Приміщення школи – невеличкий будинок на п’ять кімнат (польський корпус). Важко було працювати вчителям. Молодий директор шукає вихід із такого становища. Колгосп іде школі на зустріч. Зводиться нове приміщення на три класних кімнати (на більше в той час колгосп був не спроможний, корпус № 2). На шостий рік директорування Івана Арсеновича (1961 рік) закладається фундамент приміщення типової сільської школи(корпус № 1). На той час нова школа була окрасою села, гордістю вчителів та учнів, бо й вони доклали до цього своїх рук. Це ж на пісках, що оточували школу, посаджено сотні дерев і кущів, зазеленіли барвисті квіти.
У 1961 році із семирічної школу було реорганізовано у восьмирічну, яку закінчили 163 випускники. А до 1965 року було закінчено будівництво нової школи, і вже у 1966 році Колківська школа стала середньою. На початку сімдесятих років було розпочато будівництво ще одного навчального корпусу на шість класних кімнат і спортивної кімнати. Першу цеглину було закладено під звуки духового оркестру, який на той час діяв у школі, а першим керівником його був учитель німецької мови Василь Остапович.
І.А. Мельник – історик за фахом. Основний принцип його педагогічної діяльності – бути ближче до вихованців, впливати на їх смаки, характер, переконання, звички і запити, формувати нову людину. Здебільшого цього він досягає на своїх уроках. Педагог ні на мить не забуває про позакласну роботу зі школярами. За пропозицією Івана Арсеновича і при безпосередній участі в школі було створено зал бойової слави. Юні краєзнавці зібрали чимало матеріалів, що розповідають про історію нашого народу, багато матеріалів зібрано про односельчан в роки Великої Вітчизняної війни. Було організовано листування з учасником Домбровицького збройного повстання Пилипом Борком-Бруякою. У школі проводилися зустрічі з молодими воїнами, ветеранами війни та праці.
У 1968 році було випущено зі школи 30 випускників з атестатами зрілості – перший випуск середньої школи.

Сторінками історії


Із числа цього випуску наші вчителі Таборовець (Харківець) Світлана Миколаївна, яка і донині працює вчителем у рідній школі, Остаповець (Яцута) Катерина Данилівна, яка теж усі свої найкращі молоді роки віддала навчанню і вихованню підростаючого покоління, Остаповець Василь Семенович, який довгі роки пропрацював головою сільської ради та інші.
Колківська середня школа була однією з кращих у районі. Учні займали призові місця і на олімпіадах, і на змаганнях. І всі ці досягнення здобували школярі та вчителі завдяки вмілому керівнику, директору школи Мельнику І.А. недарма педагогічну працю Івана Арсеновича було відзначено знаком «Відмінник народної освіти».
Директорував Мельник І.А. до 1973 року і випустив у доросле життя 154 випускники (1968-1973рр) з атестатами про середню освіту.
Учнівський колектив у ці роки нараховував 500-600 школярів, поповнювався новими кадрами і педколектив школи. Поряд із директором пліч-о-пліч працював Юзва Дмитро Іванович, займаючи посаду завуча. Це була високоосвічена людина, відповідальна і вимоглива як до себе, так і до людей.
Мельник І.А. та Юзва Д.І. вміло керували молодим колективом, а вчителі віддячували самовідданою працею. Це: Іванів Г.М., Ференець М.К., Шевчик Г.Д., Жакун І.П., Повх Н.Ф., Попенко В.П., Петрашенко Н.Я., Бензюк М.В. Згодом у школу прийшли випускники педвузів Ільчук М.В., Снітко С.Ф., Лесьо Г.І., Угневий М.П., Хомулко В.Д., Максименко Ю.Ф., Ткачук С.Л. Молоде поповнення вчителів завоювало любов і шану в усіх учнів школи, бо життя у школі завирувало ще більше.

Сторінками історії

Футбольна команда школи 

Сторінками історії

Члени педколективу школи
У 1973 році директором був призначений Крутій Володимир Петрович. Молодий енергійний керівник продовжував справи свого попередника Мельника І.А., дбаючи про добробут як учнівського, так і педагогічного колективів. Саме в час керівництва Володимира Петровича завершується будівництво корпусів № 3 і 5, був збудований тир. У школі навчалося 500 учнів, працювало 45 учителів. Після Снітка С.Ф. завучем була призначена Ткачук (Максименко) Софія Леонтіївна і працювала на цій посаді до 1978 року. Як хорошого досвідченого педагога Софію Леонтіївну незабаром призначають завідуючою райметодкабінетом. За сумлінну працю їй було присвоєно звання Заслужений учитель України.
З 1978 року завучем було призначено Ужвін (Тилевна) Ларису Олександрівну, вмілого, талановитого, старанного педагога.
1973-1974 навчальний рік був знаменним для Колківської середньої школи тим, що саме у цьому році школа випустила першого золотого медаліста Цупу Степана Миколайовича, який після закінчення Львівського медінституту був направлений на роботу на Тернопільщину. У даний час працює завідувачем травматологічним відділом Підволочиської комунальної центральної лікарні, районний травматолог, лікар вищої категорії.
А Жакун Людмила Адамівна, Годунко Людмила Лаврентіївна (випускниці цього ж випуску) віддають і до цього часу свої знання, уміння, досвід молодому поколінню: Людмила Адамівна – викладач Сарненського педколеджу, а Людмила Лаврентіївна – заступник директора з НВР Залузької ЗОШ І-ІІІ ступенів, учителі-методисти.
Другий золотий медаліст школи – Жакун Юрій Петрович (1980 р), який закінчив Рівненський інститут водного господарства, нині підприємець.
За час директорування Володимира Петровича було випущено зі школи 466 випускників з атестатами про середню освіту. Серед них – 12 учителів, 4 лікарі, 3 військових, 5 працівників торгівлі, 32 спеціалісти сільського господарства і т.д.
Гордістю школи є випускниця Жакун (Котяш) Яна Іванівна, нині Заслужена артистка України.
У ці роки плідно працювали вчителі: Максименко Ю.Ф., Лаврович Л.В., Нагорна Г.І., Жакун П.О., Остаповець К.Д., Калюх Г.Ф., Жакун А.З., Чернишкова Г.П., Бернацька Н.Ф., Мендрій К.І., Оліфер Є.Ф., Новак Г.О., Бандура Т.М. та ін. Великим патріотом рідної школи був учитель хімії Жакун Іван Павлович, завуч з трудового навчання. Завдяки цьому прекрасному педагогу біля школи щороку красувалося різнобарв’я квітів.
Восени 1985 року директора школи Крутія В.П. переводять у місцевий колгосп ім. Кірова очолювати партійну організацію, а у школу прислали нового керівника Покидька Петра Дмитровича.


 
скачать dle 10.5фильмы бесплатно

На сайті

 

Голосування